Полонений російський окупант телефону матері та розповіда про звірства у своїй армії.

– офіцери вбивають своїх поранених солдат, залишають загиблих на полі бою, не сповіщають рідних. «Нас відправили на смерть. Вони навіть 200-х не забирають! Вони поранених самі вбивають! Тиждень минув, а нікому навіть похоронка не прийшла». Цьому «вояку» пощастило більше, ніж іншим, - він потрапив у полон до України. Загарбник плаче та просить маму звернутись до «Спілки матерів Росії», сподівається на обмін. Солдат боїться і за долю рідних, тож просить не розповідати всю правду про війну в Україні, аби не потрапити під репресії російських спецслужб.