Як холодно! Акація цвіте. Стоїть, як люстра, над сирим асфальтом. Сумної зірки око золоте, І електричка скрикнула контральто, Я тихо йду. Так ходять скрипалі, не сколихнувши музику словами. Єдина мить - під небом на землі отак побути наодинці з Вами... Ви теж, мабуть, десь тихо ідете. Страждання наше чисте і терпляче. Як холодно!... Акація цвіте. Як холодно! Душа за вами плаче. © Ліна Костенко
Hide player controls
Hide resume playing