Guest
У 1960-х роках шведський антрополог і релігієзнавець Оке Хульткранц припустив, що релігія може залежати і змінюватися від природного довкілля. Такий підхід для багатьох його колег виявився як мінімум дивним. Все є він довів, що багато релігійних практик корінних народів тісно пов’язані з навколишнім ландшафтом та кліматичними умовами, де вони проживають. Однак через діяльність людини світ природи стрімко міняється і нове техногенне довкілля диктує свої умови. Це також впливає на сакральну географію не лише малих народів, але і на християн або іудеїв. Щороку виходять нові статті, монографії, які розглядають зв’язок між релігією, географією та екологією. Наприклад, Гарвардський університет видає багатотомну серію книг про взаємозв’язок екології та релігії. Також друкуються дослідження і відбуваються конференції, які пов'язані з сакральною географією. Навіть духовні лідери абсолютно всіх релігій, котрі в середині ХХ століття про екологічні проблеми згадували рідко, нині регулярно звертаються до них у
