Ruslan Tserkovnyy - Очі мільйонів

Всяке серце хоче свою любов, Так як кожен дух шукає свою свободу. Як кохаєш, то в жилах скіпає кров – Рідина, що потрібна для волі народу. Озирнися навколо, насправді любиш? Ту країну, молитву, дешеве слово? З кожним кроком, все дедалі, свою душу губиш, Коли віриш у те, що давно не ново. І не річ у країні, не в промовах церкви, Не проблема у тому, що тебе навчають. Твоє лихо живе, бо думки померкли. Ти легкий суперник, тож тебе вбивають. Та кому ж завинила та бідна мати? Бо вселила любов у груди сину? Що пішов за країну свою воювати. Кров змішала з сльозою, схоронивши дитину. Ти кричиш: «Свобода»? То і де ж та воля? Як усю країну за ніщо вважаєш… У тих мужніх хлопців була б краща доля, Якби вони знали, що її зламаєш. Поки ти міркуєш, що собі придбати, Інша сива матір сина проводжає, Що за тебе, суко, пішов вбивати, День і ніч нещасна без лиця страждає. Помолітесь, люде! Нехай зло відступить. Що тобі молитва? Як на кожнім кроці, Хто нахабний, в першу чергу із гармати лупить І одразу ж має стадо на своєм