Guest
За роком рік росте твоя тюрма, за роком рік підмур'я в землю грузне, і за твоїм жалінням заскорузлим, за безголів'ям — просвітку нема. Живеш — і жди. Народжуйся — і жди. Жди — перед сконом. Жди — у домовині. Не назирай — літа збігають згінні без цятки неба й кухлика води. Ти весь — на бережечку самоти, присмоктаний до туги, ніби равлик, од вибухлої злості занепалий, боїшся межі болю осягти. А світ весь витих, витух, відпалав, не вгамувавши вікової спраги. Він висмоктав із тебе всю одвагу, лишив напризволяще і прокляв. 1965-1967 Цей запис наприкінці 1960-х здійснив близький приятель Василя Стуса Леонід Селезненко, а перезаписи зберігалися в Івана Калиниченка, Леоніди Світличної та Броніслава Омецинського. Оригінали запису представники КГБ вилучили у Л.Селезенка під час обшуку 1972 р. й не повернули. Реставрацію голосу Василя Стуса на благодійних засадах здійснила СП «Комора». З альбому “Живий голос Василя Стуса“ (2004)
