Guest
Ми всі тут времені гості І нам не рідна ця земля, Нема тут нашої і трості Це все чуже, чуже, друз’я. Хоч ми живем тут і міркуєм, Що наче б наше це усе Собі все більше загрібаєм Щоби сказать : “Усе моє!“ О, як ми часто забуваєм, Що ми є гості тільки тут, І дня того зовсім не знаєм, Коли на суд нас позовуть… І ми при виході із миру Залишим все своє майно, Не треба буде нам богатство З собою не візьмемо його… Навіщо дарма турбуватись Мамоні серце віддавать, І друг на друга нащо злитись Це все прийдеться залишать… Нам що небудь, ми тим довольні, Що є одежа і харчі І дітки наші не голодні Тоді живи і не ропщи… Робити треба і трудитись, Хоч ми і є тут у гостях А серцем треба веселитись До Бога линуть в небеса … Ми всі тут времені гості І нам не рідна ця земля, Нема тут нашої і трості Це все чуже, чуже, друззя.
