Guest
Велике місто. Сірі будні. Багатолюдні вулиці. Все це і багато іншого бачила маленька мушка. Кожен день вона прилітала на центральну вулицю міста, сідала на дерево і просто спостерігала за людьми, які постійно кудись поспішали з дуже серйозним виразом обличчя, немов мумії. Мушці ставало сумно і самотньо, тому що вона не розуміла, чому люди не радіють сонцю і небу, і всій земній красі. Але чого вона ще не могла збагнути, так це те, як люди дружать з залізними чудовиськами на колесах більше ніж з природою. У таких роздумах і на самоті мушка проживала день за днем. На вулиці було сонячно і тепло. Дув ніжний вітерець із запахом яблук і осінніх квітів. Вересень. От і прийшла пора, коли з кожним днем сонечко починає втрачати свою яскравість, а гарні білосніжні хмаринки, на які так любила дивитися мушка, починають перетворюватися в сірі дощові хмари. Мушка знала, що скоро вона вже не зможе прилітати на своє улюблене місце до тих пір, поки не настане весна. Тому насолоджувалася кожною миттю осінньої пори.
