Чуш Ти чекай мене

Чуєш… Ти чекай мене, Над усе чекай, Коли смуток огорне, Жовтий дощ стіка… І в спекотну каламуть, В заметіль, у сніг Коли інших вже не ждуть Вже й забувши їх… І коли листів нема Із далечини Інші вже не ждуть дарма, Стомлені вони… Повернуся, тільки жди І не зич добра. Тим, хто каже «Далі йди», Вже забуть пора… Хай повірять мати й син, Що нема мене. Друзі втішаться отим «Було й промине»… Сядуть в коло при вогні І ковтнуть вина На помин душі. Та ні, Ти чекай одна. Ти чеканням повернеш Із смертельних лав. «Поталанило. Еге ж!» - Скаже, хто не ждав. Не дано збагнути їм В літо вогняне, Як чеканням ти своїм Вберегла мене. Як вцілів я, вижив як Знаємо без слів. Просто ти чекала так, Як ніхто не вмів.