Guest
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Уночі пишу, читаю зранку, одягаюсь і кормлю собаку, з нею кішку, і іду на вулицю, моє місто оживає вуликом… У дворі собаку випущу, не стримую, як свою вночі невиховану риму я… Сонце світить і напевне посміхається, а війна, неначе пляшка, не кінчається… Чи то просто доливають суки літрами, і ми п’ємо, і ніяк її не вип’ємо… І крокуєм в синє небо знову синіми, а цей світ внизу лишається із свинями… У навушниках співає Латексфауна, я наспівую їх пісеньку – проста вона, може дійсно і мені таке забацати, і сховати свої панчі десь за басом тим… За вікном війна, а я на, а я на цей біт намалюю нам, люю нам пісню най летить… За вікном війна, а я на, а я хоч на мить, намалюю нам, люю нам мир, в якому ми… «Хай гримить на полі техніка, тил тримає Полтавська політехніка…» – бубоню під ніс і їду на роботу, де керівник культури, волонтер я і т.д. Не гвинтівки заряджаємо, а «радіки» і концертами збираємо на квадріки, тепловізори, машини, щоб у голові якось виправдовувати те, що ми живі… Сонце посміхається, цілуючи устами наші очі, поки хлопців хапає до хмар… тільки воїни не на небі, вони поруч з нами, пам’ятай про це удома, даючи хабар… І, поети, ми не маємо права мовчати, треба виливати пісню у горло, мов чарку! Хай пече, але беремо свою ноту вище! Думав не грузити, вибачай, знову не вийшло… За вікном війна, а я на, а я на цей біт намалюю нам, люю нам пісню най летить… За вікном війна, а я на, а я хоч на мить, намалюю нам, люю нам мир в якому ми…
