Guest
З очей мільйонів – сльози потекли; Серця мільйонів – болем умивались… . Серця ж Героїв битись не могли, І очі їхні вже не відкривались. Чи хтось гадав, що власнеє життя Ціною вільного ставатиме зненацька…? А їм уже немає вороття, Як вороття й пролитій крові братській. Коли Герої в передсмертний крок, Так віддано цю волю здобували, Свідомо вбивці, тиснучи курок, У пекло свої душі віддавали. І вже сердець немає молодих, Що билися за волю разом з нами. Лиш чути материнський плач за них, Який блукає довгими ночами. Небесна Сотня – у небесний світ Полинувши, для нас сказала – жити! Тож оправдати долі їхніх літ – Обов`язок народної еліти. На небі спокій їх чекає вже; І Вічна Пам`ять на землі настала. За них ми Богу молимось лише, Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!
