Адель Станіславська - Ти знову йдеш

Ти знову йдеш… Ти знову йдеш… У перший день зими дорогу стелять інеєм тумани. А я молюся – Боже сохрани, верни його додому… І до мами, й до рідного порогу, до стежин, що босоногі п’яти цілували... Тут серед днів губився часу плин - тут сонця, вітру, руху було мало, а нині досить вулицею йти... Торкатись оком мирних краєвидів... Бо завтра - Маріуполь, блокпости, окопи і війна... Там серцем нидів… Там чорний дим і небо у вогні, і блудить страх, і в чорні вікна виє, де час стоїть… Там гради лічать дні... А с