«Спочатку танки було важко ремонтувати. Коли сказали: “Йдеш робити танк!” А ти прийшов і дивишся на нього, не знаєш, як підступитися. Мільйон трубочок та дротів. Два-три рази покрутив, і поступово починає виходити», — каже 21-річний Олег. Він родом з Лимана, що на Донеччині. Олегу було 18, коли йому прийшла повістка. Не роздумуючи, хлопець пішов на строкову службу, а звідти перейшов на контракт. Уже два роки він ремонтує військову техніку у 59 мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Від світанку і до перших сутінок хлопець працює фактично без вихідних. Подекуди виїжджаючи в коротку відпустку у Вінницьку область до своєї дівчини, з якою вони разом уже 5 років. «Зі школи я один служу, інші всі — повиїжджали. Навіть ті, на кого я не думав, що виїдуть (в росію — ред.), втекли вночі разом з росіянами. Навколо всі гуляють, займаються своїм життям, а ти тут. Зустрічаєшся з дівчиною, але бачиш її щонайбільше 30 днів на рік. Так родину не сильно збудуєш», — каже Олег. У Збройних
Hide player controls
Hide resume playing