Guest
В Святвечір у нашої сім’ї є традиція: найменший несе кутю на покутю. Якщо чихне, поки несе — рік буде багатим. Так вчив дідусь. Дідуся вже давно немає, але в пам’ять про нього і всіх, хто пішов в інший світ, на підвіконні завжди стоїть миска з кутею, на столі — їх чарка, а перед тим, як сісти, ми здмухуємо повітря зі стільців — там, можливо, чийсь дух, адже, як я вже сказала в пісні «на Святвечір збирається вся родина». Дідусь за ті 10 років, які я його знала, став мені найріднішим. Роботящий, гарний і людяний, веселий, а часом задумливий — він часто любив сісти на задньому току і викурити власноруч скручену в клаптик газети «ПОРАДНИЦЯ» тютюнову цигарку. А як він співав! Найкраще на селі Тарасівка Білоцерківського району..! Всі мої спогади про дідуся і почуття до нього — в моїй пісні про нього і присвяченій йому, діду Василю. Певно, і в вас ваших душах зміст пісні знайде місце. Поділіться зі мною, якщо це так. І пам’ятайте, що коли просто пишеш коротенький коментар, ютюб просуває її. А я би хотіла, щоб цю
