Guest
Геніальна українська співачка Соломія Крушельницька, гастролюючи в Петербурзі 1902 року, виступала в царському палаці. Микола II прийняв її як італійку і просив заспівати рідною мовою... У царські позолочені покої Зайшла, спокійна, горда і смутна, А серце билося в несупокої. Навіщо їй ця зала осяйна, Де погляди сплітаються, як змії, Кого знайти хотіла б тут вона?! Співати будеш катові Росії В його тяжких палатах, що стоять На костях рідних предків, Соломіє! Але йому ти мусиш нагадать, Що не померла українська мова, Засуджена до шибениць-розп'ять! Для нього ти як синява зимова,- Не жде він грому — полосни ножем Нежданого, затаєного слова, Спиши пиху ненависті бичем, Проткни його болотяні зіниці, Де сласність вигинається вужем, Тим усміхом, що має блискіт криці, Упевненість чудової мети І недосяжність ранньої зірниці. Нещадна будь, хай знає він, що ти Не з краю бідолашного Ромео, Що хочеш ти не слави — тільки мсти, Що Соломія ти, не “пані Меа“, Що твій народ його рабом не став, Що плазунові недоступна мев
