На Різдво (вірш Богдан Мичка, музика Алекс Редін)

Щедро сіє сніжинками зоряне небо, Відганяє засмучені роздуми геть. В час Різдва в Україні тихенько до Себе Немовлятко святе знов скликає людей. Пастухи знов приходять під анголів пісню, Мудреці знов приносять для Нього дари. І наспівує вітер про радісну звістку, І від інею срібні стоять явори. Як колись, самодержець, на Ірода схожий, Прагне знищити чисте, святе Немовля. Але й досі жене вітер хмари ворожі, І під звільненим небом спочине земля. Простягаються ручки — рожеві, маленьки, — Ніби хочуть в обійма прийняти весь світ. Пригорнути до серця, мов лагідна ненька, І зігріти у цій українській зимі. Бо народ ще і досі про Бога не знає, Не шанує Його, лише мерзне в гріхах… Ось чому Немовля до цих пір закликає Неспасених людей в українських снігах. #Різдво #Вірш #Музика