Guest
27 Квітня «Кінозал ім. Стенлі Кубріка» закликає на пластеліновий «Кінокль». Дивимось австралійську роботу «Мері та Макс» (2009) режисера Адама Еліота. Подумалось, що хочеться глянути якусь мультиплікацію, зроблену з пластеліну. Перебрав багато різних варіантів і зупинився на даній картині. Підкупило те, що це повнометражний мультфільм для дорослих. Він для «старших» не тому, що там є відверті сцени, а тому, що знятий в манері, яка буде занадто блідою для дітей, що звикли бачити мультики яскравими. «Мері та Макс» місцями депресивний, але цікавий…такий висновок можна зробити читаючи рецензії від тих, хто вже бачив. Це історія 8-милітньої дівчинки Мері з провінційного містечка біля Мельбурна, та 44-ох річного Макса – одинокого єврея, що мешкає у галасливому і величезному Нью-Йорку. Розділені далекими континентами та віковою різницею вони несуть свою дружбу через роки. До всього вище написаного ці люди спілкуються виключно листами. Пропоную після перегляду залишитись на обговорення кіна, а також кожен спробує з
