Guest
ніч - лише олія часу змішана з темрявою як ця безодня може бути доброю не знаю, ніяк не второпаю чи добраніч - це пусте бажання чи іронія безсоння й терпкого неспокою тривкого і витриманного як вино в погребах часу де тіло - лише мушля для божого замислу душа - лише оберемок волі разом вони складають щось на кшталт долі людської засівають її зернами болю, страха, провини штовхають на одвічний пошук марний, невпинний і чекають на світло ранкове що стане словом життєвою станеться силою з вічним незмовкаючим “Навіщо?“ іскрою, правдою, мірою віщуванням в пустелі тиші з дитинством, що зойкне подивом з мріями, що змерхнуть соломою з коханням, що злетить подихом із шляхом, завершеним втомою головою, як в серпні соняшник в очах солоною зливою - пам’яті невеличкий проміжок якнайбільше станеться книгою і щастя дано лише сонцю що повільно дихає світлом і морю, що затамувавши подих вдивляється, як завжди, зачаровано в розхристану над ним блакитну вічність (с) Кармазь Анна _“Чайное настроение“_ПОДПРОСТРАНСТВО
