Guest
Riffmaster представляє свою нову роботу на пісню «Промені Факелів». Це є першою композицією, де текст був написаний не самим виконавцем, а його товаришем та побратимом. «Він мені написав, каже: «Братику, скажи щось приємне про віршик, бо щось якась така хандра напала». Це буквально цитата. Я почитав і вже на третьому рядку у мене в руках була гітара, я просто вже співав цю пісню. Знаєте, так буває, як з піснями «Земля», «Тихо Прийшов, Тихо Пішов», «Герої», це ніби до твого мозку приєднується якась вища космічна сила і просто рухає твоїми пальцями чи ручкою, яка в тебе в руці. Моя одна подруга сказала: «Таке враження, що коли створювалася ця пісня, то тебе поцілував сам бог», — пригадує Андрій «Riff» Антоненко. Попри те, що музикант не є автором тексту, він настільки близький йому, що здається, що його написав він сам, адже пережив щось подібне, і кожен рядок у пісні говорить сам за себе. «Буквально сам за себе. Про людей, про події, про те, що війна змінює і урівнює буквально все. Немає багатих, немає бідних. Жодні багатства не мають жодного значення, жодного сенсу, коли в тебе летять бомби, по тобі стріляють, коли розриваються ракети і гинуть люди, діти. Тому мені дуже пощастило, що так от з’явилися ці влучні на 100 % в мозок і в серце слова і що прийшло те натхнення, щоби була можливість озвучити і проспівати цей шикарний текст», — розповів Riff. Режисер — Віктор Придувалов Оператор — Сергій Півненко Монтаж — Володимир Невельський Виробництво — re:evolution film | mental dRive studio ℗ & © 2023 Moon Records #Riffmaster #MoonRecords Купуйте СD та VINYL на нашому сайті: Долучайтеся до нашого Instagram: Слідкуйте за нами на Facebook: Підписуйтесь на канали Moon Records: YouTube (Video): YouTube (Audio): Вчимо та співаймо разом! #ПроменіФакелів Рівні всі перед Богом і бомбами, Тане швидко пиха під снарядами. Азовсталівськими катакомбами Душі гордих крокують парадами. Марнославство у дранті з торбиною Плаче в черзі за гуманітаркою. Дід з Бахмута - від міни загинув він. Той, з яким ти ділився цигаркою. З неба падає пір’я попалене, Шолом вкриє не попелом – порохом. Грає дим у легенях запалених, Підкрадається сон хижим ворогом. Скільки їх обернулось на янголів? Скільки нас, що убрались у демонів? Ми шукаєм під променем факелів нові сенси. Гукаємо: де вони? Долу зірка летить, та бажань нема. Світ навколо горить – це моя зима. У очах тіні тих, хто пішов за край Ти й мене про всяк випадок не чекай. Часу обмаль відколи устав у стрій. Гріє тіло пошарпаний однострій. Вантажем в рюкзаку кожна мить війни Мої спогади – це мої ордени. Хто забуде усе – впаде глибоко, Хто забуде себе – той підкориться. Серед виру думок, сліз і вибухів Лиш надія одна – та й не змориться.
