Guest
Як так склалось? Не вірила в любов і закохалась. Хто тебе любив? Із почуттями просто грались, Я протягну тобі руку, це буде останній раз, І поки всі дарують квіти, я пишу пісню про нас. Голову мала тримай ти гордо І не давай в обіду ти себе якомусь мудаку. Не хочу бачити я сльози на твоїх очах, хочу, аби ти, мила моя, засинала на руках. Скоро настане знову осінь ми під дощем з тобою босі, Я заплітаю тобі коси Тепло нам навіть на морозі. Очі опустила думала його забудеш Марно час ти тратила Дарила свої почуття Біля вікна сидиш засмучена Нафіг ти пробачила Чому раніше ти брехню в очах його не бачила Голову мала тримай ти гордо І не давай в обіду ти себе якомусь мудаку Не хочу бачити я сльози на твоїх очах хочу аби ти мила моя засинала на руках І пройде час напише він тобі привіт А тобі на нього буде просто пофіг Голову тримай ти городо нікому невірь Викинь його з голови як викинула ті троянди А за вікном дощ але він вже не змиє твої сльози І Якими б не були вже неспасуть ті білі рози полюбив за простоту я завжди бачив тобі ту ти замінила пустоту, я дякую за доброту тобі. Голову мала тримай ти гордо І не давай в обіду ти себе якомусь мудаку Не хочу бачити я сльози на твоїх очах хочу аби ти мила моя засинала на руках Скоро настане знову осінь ми під дощем з тобою босі Я заплітаю тобі коси Тепло нам навіть на морозі
