Зима показала, нарешті, обличчя, І ранок у вікна засяяв величчям, Безмежжям краси, чистоти навкруги, Підтримують небо над містом сніги. О, скільки білесеньких тягнеться рук! Лечу у обійми січневих Прилук. Відкрила палац свій розкішний зима, - Проходь у хороми!, - мене зазива. Яка бездоганність! Який ніжний тон! Іду поміж білих, високих колон, Зима-королева за руку веде, Накаже - і враз з ниток білих пряде Для мене шапчину новеньку сніжок. Набив навіть срібла мені в чобіток! Синочок сміється, до школи спішить Як гарно навкруг! Посипає... Сніжить... Відчутно, притрушена щастям душа, В ній кожна сніжиночка слід залиша, Як щедро Прилуки мої заміта Свята чистота... Свята чистота...
Hide player controls
Hide resume playing