Guest
В прилуках* моря дуб зелений Там золотий ланцюг, й по ньому І денно й темно кіт учений Крокує колами невтомно. Іде на право – пісню править На ліво – казку гомонить Там лісовик там диво вабить Русалка на гілках сидить. Там на не ходжених доріжках Сліди не баченого звіра Хатина там на квочки ніжках Стоїть без вікон і одвірка. Там ліс і доли в марах синіх Там на світанку збурять хвилі Піщаний берег і пустий І тридцять лицарів пригожих Рядком з води виходить кожен А з ними дядько їх морський. Там королевич мимохіть Полонить грізного царя По небу там, хоч люд стоїть, Через ліси через моря Мольфар несе богатиря. В темниці там царівна тужить А бурий вовк їй вірно служить. Там ступа з Бабою Ягою Іде бреде сама собою. Там цар Кістяк над златом чахне. Там руський дух… там Руссю пахне Я там ходив, і мед я пив При морі бачив – дуб зелений Під ним сидів і кіт учений Мені казки все говорив * В прилуках моря (у лукоморья) – в місцині, що знаходиться при вигині морського берега (затоки, бухти), яка по формі нагадує вигин лука. Існують версії походження назви такого міста як Прилуки: це розташування його біля луків - при луках; або від схожого на лук вигину ріки, який вона робить біля міста. Відповідно до слов'янської міфології, Лукомор'я - заповідне місце на окраїні всесвіту, де стоїть світове древо - вісь світу, по якій можна потрапити в інший світи, тому що його вершина впирається в небеса, а корені досягають пекла. По світовому древу спускаються й піднімаються боги. У цьому сенсі Лукомор'я згадується в народних заговорах і молитвах. Іноді Лукомор'ям називали древнє Північне царство, де люди впадають у зимовий сон, щоб прокинутися до повернення весняного Сонця.
