11 градусів у горлянку (Василь Швець)

Я в електричці, плетуся подалі від свого міста Мій погляд і пальці дирявлять екран смартфона По звичці я злюся на дріб’язок вільного місця І щоб впіймати чийсь сморід, не треба руки Буфона Добре що хоч лунає музика, у перетинки барабанні Бо менше знаю про ціни на корм, граблі і вили І більше картин у черепі, про пляшку вина у ванній Про білий килим, на якому, після праці лежу безсилий Я ж як і усі меркантильний, хоча й до певної міри Сам хочу в дім капіту, як у шоколадного президента Але розповім, це не основне, можливо не кожеш повірить Бажаю догнати, що щастя не в грошах і не цінних патентах Є плани побачити, що не місце у венах майбутнього тромбам Прагну творити щось варте, без страху про вибух артерій Від дипресій в словах, на теренах поезії, хриплим тембром Я нехочу згубити промінння думок, на полях посушливих прерій Василь Швець