Пора найкраща - юність золота, Коли так легко стеляться літа. І мрії в серці квітнуть осяйні І ще думки не визріли сумні. Ще мало вами пройдено доріг, А от шкільний позаду вже поріг! Чимало часу - одинадцять літ Ви тут навчались, пізнавали світ. Вели дискусії про вічне і земне Й не вірили, що швидко час мине. Той час минав під маминим крилом, ЇЇ зігрітий ласкою й теплом. Та вже дитинства безтурботні сни На жаль, минулись в розпалі весни. І хоч-не-хоч, а треба торувати Стежину власну з батьківської хати. І з
Hide player controls
Hide resume playing