Guest
Перон...Електричка...Вагони...Вагони... Усі поспішають...Скрізь рух...Метушня... А швидкісний поїзд безжальним драконом, Смертельним вогнем увірвався в життя. Удар...Спалах...Вибух... І мирна картина - обпечена смертю, мов кадри з війни, Де смерч кулеметний, Де кров проливають, Де гинуть в боях наші діти - сини. Мов вирох пронісся, зриваючи листя, І час розділився на “до“ і на “після“... Труна...Фотографія...Рідні навколо... Троянди осінні, красиві й сумні, Від горя безмежного, горя людського Вони не червоні, а чорні й німі. Чому і навіщо?! За що і для чого?! Здіймаються руки в баганні до Бога: Віддай, поверни, Не вбивай, не карай, Від батька, від матері не забирай!!! Синочку! Синочку! Кленовий листочку! Із дерева вітер тебе обірвав, Хоч люблячий батько від лютої стужі Тебе захищав і теплом зігрівав.
