Guest
Вірш «моє покоління» мені хотілось прочитати тільки так: під ритм на ящиках від снарядів і РПГ. Історія в книгах довга, наживо — минає стрімко, моє покоління пише сльозами й вогнем сторінку. До біса маневрів список, дивіться, які ми вперті, дивіться, як сміємося прямо в обличчя смерті. Дивіться на наші танці з руйновищ, постів, окопів, над головами — уламки, з-під ніг вилітає попіл, контемпорарі в підвалах для тих, хто лихої вдачі. Моє покоління плаче так, щоб ніхто не бачив. Якщо би всю сіль з копалин, жбурнути в страждання світу, то більшість розчинилась у наших ранах без сліду. Бо з кожним життям навколо недоля і доля спільна. Прислухайтесь — у полоні ворожому чутно співи. За мить як піти в атаку, ми молимось про спасіння, якщо Бог і є, він носить форму мого покоління. Чи прийме він нас, хто знає — святих серед нас немає. Дивіться, як ми лютуєм, як пристрасно ми кохаєм. Коли чорна тінь повстала від Маріка до Говерли, ми билися як во
